Ранній

Зміст

1 Словник Бориса Грінченка
2 Сучасні словники
- 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Словник Бориса Грінченка

Ранній, -я, -є. Ранній. Раннії сійба хоч не вродить, то із хліба не зводить. Ном. № 10153. Рання пташка пшеничну клює, а пізня очки дере. Ном. № 11309. Ум. Ране́нький, ране́сенький. Чуб. V. 656.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РА́ННІЙ, я, є.

1. Який являє собою початкову пору або стадію певного періоду, часу, моменту або певної епохи. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); Раннім присмерком дід Дунай добрався в прибузький присілок до старосвітської оселі Тадея Лісовського (Михайло Стельмах, I, 1962, 384); Ще в раннім дитинстві, співаче, на лоні донецьких степів я чув: твоє серце гаряче творило схвильований спів (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 10); Найдавніші сліди життя людини на території СРСР відносяться до первісної епохи історії суспільства, яка відома в науці під назвою раннього давньокам'яного віку (Історія СРСР, I, 1957, 3); // Який перебуває на початковому етапі, на початковій стадії розвитку. Рання творчість Франка — критика й теорія літератури — привертала й привертає увагу радянських літературознавців (Літературна Україна, 25.VIII 1967, 2).

2. Який настає рано (про час). В повітрі пахло сосною і ранньою осінню (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 39); // Який починається або з'являється раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасний. Сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист зелений (Панас Мирний, III, 1954, 255); Оті ранні залисинки [у сина], що з'явились на лобі, найбільше тривожать матір (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 12); Торкнувся [Василенко] рукою голови, посередині якої пухом кульбаби аж до маківки підкучерявлювалася смужка ранньої лисини (Михайло Стельмах, II, 1962, 94); — Що скажеш? — запитала вона тоном графині, незадоволеної раннім візитом прикажчика (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 402); // Який зацвітає або дозріває раніше за всі інші (про рослини, плоди, овочі). Показались ранні огірочки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 370); Ранні гречки біліють, як клапті снігу, пізні — тільки вилазять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236); Буйна зелень і ранні квіти вкривали пологі схили (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 221); // Який приходить, починає діяти, працювати раніше за інших. Минає зима. Ясне сонечко любо світить та гріє, ..ранні чумаки коло возів лаштуються (Панас Мирний, I, 1949, 367).

3. рідко. Те саме, що ранковий. А земля вже налагодилась його [сонце] стріти: зелені трави порозправляли свої дрібненькі листочки, повмивалися вже свіжою ранньою росою... (Панас Мирний, I, 1949, 149); Стомилася [Маруся]... Лягти б і лежати непорушно, щоб давав хто-небудь ранню каву до ліжка і смачний обід (Гнат Хоткевич, II, 1966, 165). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 450.