Хорогва

Хоро́гва, -ви, ж. = Корогва. Корогва́ (також хору́гов, хору́гва) — вид прапора; полотнище довільної форми, на якому зображені специфічні атрибути, які характеризують діяльність певної організації. Часто на корогві зображується герб та назва організації.

Етимологія

Українське «коругва» (варіанти: «хорогва», «хоругва», «хоругов», «корогва», «коругва», «корогов», «коругов») походить від прасл. *xorǫgy, звідки також давньорус. хоругы, хоругъвь, хорюговь[3], коруговь, стцерк.-слов. хорѫгва, хорѫгы, рос. хоругвь, пол. chorągiew). Давнішою формою є хорѫгы: варіант хорѫгъвь — колишня форма знахідного відмінка *xorǫgъvь. Походження слова *xorǫgy точно не відоме: за одною з версій, воно запозичене через тюркське посередництво у монголів, за другою — походить від германського *hrungo і споріднене з готським hrugga («посох», «палиця») і нім. Runge («стійка», «планка», «перекладина»).

Семантика

В сучасній вексилології розрізняють поняття «корогва» і «хоругва». Перше застосовується переважно для корпоративних знамен, а друге — щодо церковних знамен.

Корогва (прапор) — прапор корпорації, який містить зображені специфічні атрибути, які характеризують діяльність даної організації. Часто на корогві організації також зображується герб організації та назва організації. Церковна корогва — церковний прапор з біблійними зображеннями. Складається з полотнища і держака-корогвища з навершям у вигляді хреста. Інколи церковні корогви виготовлялися з тонкої металевої бляхи, прикрашеної малюнком. Корогва (підрозділ) — назва військового кінного підрозділу у польсько-литовському та козацькому військах 16-18 століттях, який воював під спільним прапором-корогвою

Посилання

Корогва // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. — ISBN 966-569-013-2. Савчук Ю. К. Корогва // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 168. — ISBN 978-966-00-0855-4. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність\підрозділ=Інститут мистетв}}