Кізка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:47, 26 листопада 2017; A.tsarenok (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Кізка, -ки, ж. Ум. отъ кова. 1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066. 2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ. Кізли. См. Ковел.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КІ́ЗКА, и, жін. Зменш.-пестл. до коза 1, 2. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 267); [Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Леся Українка, II, 1951, 127);
- У порівняннях. Метнулась Харитя до мисника, легесенько, мов кізка, стрибнула на лаву (Михайло Коцюбинський, I, 1955
Великий тлумачний словник сучасної української мови
кізка -и, ж. Зменш.-пестл. до коза 1), 2).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 159.
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.
