Чугай

Словник Грінченка

Чугай, -гая, м. Верхняя одежда, родъ свитки. О. 1861. XI. Св. 26. На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат. Ном. № 1 і 144. Возьми Олянку під жупан! Я жупана не маю, під чугай сховаю. Чуб. III. 209.

Сучасні словники

Публічний електроний словник української мови

Чуга́й = чугаї́на (зменшене — чугаї́нка) — старовинний верхній одяг селянина, різновид сви́ти (див.). На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат (М. Номис); Возьми Олянку під жупан! — Я жупана не маю, під чугай сховаю (П. Чубинський)

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧУГА́ЇНА, и, жін., діал. Свита. До хати увійшов — благенька чугаїна, зчорнілий, прибитий тяжким лихом — Середа Антін (Яків Качура, II, 1958, 137).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 372.

Ілюстрації