Шашель

Шашель, -ля, м., -лі, ж. Червь-древоточецъ. Наче шашель поточила. Стор. М. Пр. 62.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ША́ШІЛЬ, шеля, чол. і розм. шелі, жін. Коричневий жук завдовжки 2—3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх. Так гниє деревина на корені: уже й віти її посохли, і середина випала, а вона все стоїть; вітер-негода обносе сухе гілля, а зсередини шашіль виточує гниле суччя (Панас Мирний, III, 1954, 23); Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 134); З комірних шкідників найбільш поширені у Кримській області комірний і рисовий довгоносики.., маврітанська комашка, хлібний шашіль, огнівки, молі, кліщі тощо (Колгоспник України, 6, 1958, 20); // перен. Те, що руйнує щось, мучить когось, викликає сумніви і т. ін. — Гляну на людей — ні, не наші люди — і знов тая шашіль у серці ворушиться... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 141); Лист був від Аарона Мокрого. Той злякався братової могутності, шашіль заздрощів точив йому душу (Павло Загребельний, Диво, 1968, 266); Одарка не зважилася заводити суперечок, і Микита ще довгий час не знав, що шашіль уже точить підвалину його оселі (Любов Яновська, I, 1959, 308).

Всесвітній словник української мови (1970—1980)

ША́ШІЛЬ (жук, який точить деревину, борошно тощо), ЧЕРВОТО́КА, ТОЧИ́ЛЬНИК. В душі.. якесь неспокійне відчуття точило її, як точить деревину шашіль (А. Шиян); Мебльовий точильник.

Ілюстрації