Лупа
Лу́па, -пи, ж. Лупа, увеличительное стекло. Ком. II. 89.
Лупа́ 2, -пи, ж. 1) Перхоть (на головѣ). Харьк. г. 2) Чешуя рыбья. Вх. Лем. 433.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ЛУ́ПА, и, жін. Оптичний прилад, який являє собою збиральну лінзу або систему лінз, застосовувану для розглядання дрібних деталей. Ткачі по черзі дають роботу на розгляд.. Конторщик [конторник] розглядає з лупою і циркулем (Леся Українка, IV, 1954, 210); Мічурін показав на професора Карташова, що схилився з лупою над гербаріями (Олександр Довженко, I, 1958, 491).
ЛУПА́, и, жін. 1. Маленькі часточки рогових клітин і шкірного жиру, що утворюються біля коренів волосся на голові. При випадінні волосся і при лупі з свербінням шкіри на голові разів три на тиждень миють голову в міцному відварі з суміші листків кропиви.. і листків підбілу (Лікарські рослини.., 1958, 122); Вона помітила у волоссі білі порошинки лупи (Олесь Донченко, II, 1956, 275). 2. діал. Лузга (у 1 знач.). — Менше мудруйте біля крупорушки і драча.., щоб менше сипалося людське зерно у вашу лупу (Михайло Стельмах, I, 1962, 121).
Орфографічний словник української мови
ЛУПА лу́па іменник жіночого роду скло
лупа́ іменник жіночого роду лусочки
Словник іншомовних слів
ЛУПА лупа; ж. (фр., букв. - наріст) оптичний прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей.
Ілюстрації
|
|
|
