Могорич
Могорич, -чу, м. Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. Могорич любовна річ. Ном. № 14063. Панеотамане, справляй могорич. Левиц. Могорич запили. Окончили сдѣлку и устроили магарычъ. МОГОРИ́Ч, у, чол., розм. 1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи.
— Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260);
// Те, що п'ють при такому частуванні. На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); У закутку базарного майдану.. Любили.. Статечні люди пить могоричі (Максим Рильський, III, 1961, 171); [Мордохай:] Могорич — це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (Карпенко-Карий, I, 1960, 157). ♦ Запивати (запити) могорич див. запивати. 2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. — Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, нехай зараз же до мене приходять. А тобі за дорогу — мій могорич (Михайло Стельмах, II, 1962, 94); Чого мій татко не робив! Писав «прошенія» селянам за могорич... Він все умів (Володимир Сосюра, II, 1958, 365).
МОГОРИ́Ч, у, ч., розм.
1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи. Могорич — любовна річ (Номис, 1864, № 14063); — Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Н.-Лев., II, 1956, 260); // Те, що п’ють при такому частуванні. На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (Н.-Лев., II, 1956, 201); Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Коцюб., І, 1955, 67); У закутку базарного майдану.. Любили.. Статечні люди пить могоричі (Рильський, III, 1961, 171); [Мордохай:] Могорич — це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (К.-Карий, І, 1960, 157).
◊ Запива́ти (запи́ти) могори́ч див. запива́ти.
2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. — Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, , нехай зараз же до мене приходять. А тобі за. дорогу — мій могорич (Стельмах, II, 1962, 94); Чого мій татко не робив! Писав "прошенія" селянам за могорич… Він все умів (Сос., II, 1958, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 773.
Могори́ч, чу, м. Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. Могорич — любовна річ. Ном. № 14063. Пане-отамане, справляй могорич. Левиц. І. Могорич запили. Окончили сдѣлку и устроили магарычъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 438.
могори́ч — стародавній народний звичай — частування з приводу успішного завершення якої-не-будь справи; те, що п’ють при такому частуванні; давній символ єднання; об’єкт народного гумору: «Бич не бич, аби могорич», «Старці паліччям міняються, та й то могорич п’ють». Могорич — любовна річ (М. Номис); Могорич — це моць така, що після неї вже колеса не риплять! (І. Карпенко-Карий); Чи купим, чи не купим, а могорич треба ся напити (приказка).
Могори́ч — в українській народній традиції, обрядова дія остаточного узаконення угоди. Обидві сторони на знак згоди випивали певну кількість горілки,
відбувалося при свідках (могоричниках, баришниках). Спочатку билися руками на знак згоди. Після випитого могоричу угода вважалася остаточно укладеною.
Приказки[ред. • ред. код] Сторгувала баба бич, та не дала могорич Бич не бич, аби могорич Чи купим, чи не купим, а могорич треба ся напити
Література
Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк:Сталкер, 2000. – 496 с. Українські приказки, 1963 Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 373.
