Лагодний

Лагодний, -а, -е. = лагідний. Будь лагодним, будеш і Богу угодним. Ном. № 4425.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 431.
ЛА́ГІДНИЙ, а, е.
1. Спокійний, сумирний, тихий.

• Меланя характеру була лагідного, ніколи в гнів не впадала (Смолич, Мир.., 1958, 40);
  
• Ніжний, ласкавий. Себе я чую сильним і свобідним.. Таким веселим, щирим і лагідним. Яким я був за давніх, давніх літ (Фр., XI, 1952, 8);
  
• Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна (Головко, II, 1957, 192);
  
• Який виражає спокій, доброту, ласку, ніжність. Лагідні очі бідного з найбідніших чабана Дмитра загорялися тим радісним, переможним вогнем, що запалав ще в дні Великого Жовтня (Ірчан, II, 1958, 408);
  
• Завжди усмішка лагідна цвіла їй на вустах (Сос., Поезії, 1950, 124);
  
• Злагоджений, дружній (про життя, взаємини тощо). Хоч наша родина дуже бідна, проте в хаті було життя тихе, лагідне (Вас., IV, 1960, 10);
  
• Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою. — Любий джуро! Щира дяка тій, що шле тебе до мене, але я прийти не можу на запросини лагідні (Л. Укр., І, 1951, 433);
  
• Як не готував себе Іван Юхимович до лагідної розмови, гнів почав брати верх над його волею (Руд., Остання шабля, 1959, 372).
  

2. Приємний для сприймання; нерізкий, м’який, ніжний.

• І всі струни озвалися співом. Лагіднішим од вітру дзвінкого (Л. Укр., І, 1951, 128);
  
• Із звисаючої лампи, ослоненої зеленою ажурною заслоною, розходилося ніжне, лагідне світло (Коб., III, 1956, 193);
  
• Катерина гладила її волосся, і так заспокійливо впливали на Марію оті любовні, лагідні доторки її долонь!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 387);
  
• Якому не властиві різкі температурні коливання. Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (Фр., IV, 1950, 45);
  
• Сосни шумлять під вітрами, Тихнуть у лагідну днину (Нагн., Зустрічі.., 1958, 67);
  
• Несильний, невеличкий (про вітер, хвилі тощо). Немов лагідні хвилі гойдають водні лілеї (Коцюб., II, 1955, 132);
  
• До весни далеко, але вітрець лагідний лоскоче щоку (Коп., Лейтенанти, 1947, 113);
  
• Рівний, нестрімкий. Лагідний берег ріки.
  

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 338.
Лагідний, а, е. Кроткій, мягкій, тихій, нѣжный.

• Щастя, що Господь йому послав за його добру лагідну вдачу. Г. Барв. 148., Ум. Лагідненький.

Ілюстрації

• 
• 

• 

Джерела та література

• Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 431.
  
• Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 338.

Зовнішні посилання

Лагодний, -а, -е. = лагідний. Будь лагодним, будеш і Богу угодним. Ном. № 4425.