Маламурити

Грінченківський Словник

Маламу́рити, -рю, -риш, гл. Жрать, трескать. Як був хлопцем, так цілісінький день сидить та маламурить. Екат. у. Слов. Д. Эварн.

Ілюстрації

Див. також Маламурити - діалектизм від слова їсти Їсти Джерела та література Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1958—1959 (перевиданий). Зовнішні посилання http://sum.in.ua/ http://mid.kiev.ua/ap3.html