Маламурити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:57, 26 листопада 2017; A.tsarenok (обговорення • внесок)
Грінченківський Словник
Маламу́рити, -рю, -риш, гл. Жрать, трескать. Як був хлопцем, так цілісінький день сидить та маламурить. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Див. також
Маламурити - діалектизм від слова їсти
Джерела та література
Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1958—1959 (перевиданий).