Лежати

Лежати, -жу, -жи́ш, гл. 1) Лежать. Боже поможи, а сам не лежи. Ном. № 70. Легенько лежати. (Благожеланіе покойнику). 2) Болѣть. Теща Симонова лежала в пропасниці. Єв. Мр. І. 30. Дай, Боже, з який час лежати, а не нагло помірати. Ном. № 8003. Кріпко лежали в піст, а ні одна не вмерла, всі повичунювали. Черниг. у. Лежати на смертній постелі. Умирать. Харьк. 3) Лежати в обозі. Стоять въ лагерѣ. Годі, годі, козаченьки, в обозі лежати, ой ходімо під Гусятин жиди рабувати. Гол. І. 13. ЛЕЖАТИ, жу, жиш, недок. 1. без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин). Одного вечора, втомившися, лежав Михайло на траві у пасіці і дививсь у небо (Марко Вовчок, I, 1955, 382); В гарячий літній день у полонині Рядами овечки лежали (Іван Франко, XIII, 1954, 170); Дебелі воли лежали, підгорнувши під себе ноги, великими білястими масами і здавалися здалека сірим камінням (Олександр Довженко, I, 1958, 242); // У сполуч. з словами, що вказують на особливості цього положення. Осавула лежав на спині і спав міцним сном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Обоє лежать уже горілиць на воді заспокоєні, Тоня бризкає водою вгору (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 231); Він лежав ниць, поклавши голову на зігнуті руки (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 161); // Бути хворим, це вставати з постелі. Вона.. На сонці дуже запеклась, Та й занедужала. Лежала недовго щось (Тарас Шевченко, II, 1953, 18); — Вона [мати] не буде ходити кало мого товариства, коли воно зляже, як отой лежить (Панас Мирний, I, 1954, 350); // У сполуч. з словами, що вказують на стан хворого або причину, що викликала такий стан. Іван лежав перед ним непритомний, але його могутня воля до життя й боротьба передались хірургові й заполонили його (Олександр Довженко, I, 1958, 321); // перев. з словами в землі, в могилі і т. ін. Бути похованим. Хрест високий на кладовищі трохи збоку Златомальований стоїть. Не вбогий, мабуть, хтось лежить? (Тарас Шевченко, II, 1963, 280); Усе просив: — Живі люди! Ходіть на мої гробки! ..на мою могилку! Гомоніть, як я лежатиму! (Марко Вовчок, I, 1955, 179); Перед її очима в круговороті виринали рідні обличчя, і поруч з живими воскресали й ті, що вже давно лежали в землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 32); Під Ленінградом, у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (Максим Рильський, Мости, 1948, 13). ♦ Лежати в ліжку (ліжкові) — бути хворим, хворіти. Пишу до Вас, лежачи в ліжку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 159); Заніс [син] з гімназії кір, то й тепер ще лежить у ліжкові (Панас Мирний, V, 1955, 401); Лежати в лікарні (госпіталі і т. ін.) — бути на лікуванні; лікуватися (у 1 знач.). Майстер мартенівського цеху Василь Якович Становий у день приходу німців до міста лежав у лікарні (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 384); Вони разом лежали в госпіталі, разом повернулися в полк (Олесь Гончар, III, 1959, 231); Не довелось навіть лежати в санаторії, як я сподівався (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270); Лежати в недузі — тяжко хворіти. — Де ж то він, Голубчик мій? Серед чужих долин Лежить в недузі, може, плаче? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 75); Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина (Леся Українка, I, 1951, 414); Лежати в обороні, військ. — перебуваючи в окопах, на передньому краї. Лежали в обороні ми в кущах тут, У сорок другому було нелегко нам (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 78); Лежати в пропасниці (скарлатині і т. ін.) — хворіти на пропасницю (скарлатину і т. ін.). [Жінка:] Там вогко, як в льоху; моє найменше лежить в пропасниці (Леся Українка, III, 1952, 28); Лежати колодою — бути нерухомим, не рухатися. Він ще живий, він не лежатиме тут колодою, не ждатиме, як прийде смерть... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Борис, що колодою лежав на дні тачанки, мусив слухати, як його переможець насвистував якусь веселеньку пісеньку (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 76); Лежати лежнем: а) не вставати з постелі, постійно перебувати в лежачому положенні; б) нічого не робити. Час такий, що нікому лежнем лежати не годиться!.. (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 260); Лежати при смерті — помирати. Ледве вблагала [Анна], щоб дочку взяти замість Оксеня. Куди йому — лежить при смерті (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 70). 2. перен., розм. Нічого не робити; ледарювати. — Чоловік на те й уродився, щоб робити, а не лежати (Панас Мирний, I, 1949, 145); Немає боїв — це не значить — лежи, Чекай, поки ворог на штик твій полізе (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 223); [Савка:] А я думаю, що це — лежень лежить, а чорт для нього долю держить. От що! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 205). ♦ Робота лежить — не здійснюється, не виконується те, що потрібно комусь зробити. Робота лежить, а дівчата своє справляють... Реготи, співи (Панас Мирний, I, 1949, 204); Робота лежить, а я мучуся бездіяльністю і проклинаю життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 440). 3. Бути покладеним або перебувати на якій-небудь горизонтальній поверхні (звичайно частиною, що має більшу протяжність). На стареньких санях лежала вже ялинка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); На столі рівними стовпцями лежать книги, учнівські зошити (Михайло Стельмах, I, 1962, 351); // Бути на якій-небудь поверхні, вкриваючи її. Під деревом пшоно розсипане лежить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 76); Сніг лежав на ріллі й на стернях (Юрій Яновський, I, 1958, 90); // Розташовуватися на фігурі певним чином (звичайно про одяг). — А накинь на себе оту синю [спідницю], нехай я подивлюсь, як вона лежить на тобі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 103); На ньому добре лежав елегантний сірий костюм (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 17); // Вкриваючи яку-небудь поверхню, надавати їй певного забарвлення (про сонячне проміння, тінь і т. ін.). Золотіють мандарини, тінь лежить на синій сливі (Микола Бажан, II, 1947, 167); * Образно. Було тихо, і сонце мирно лежало на водяних галявинах (Олесь Гончар, Новели, 1954, 15); // перен. Проявлятися, бути видимим, помітним (про думки, мрії, переживання і т. ін. на обличчі, чолі тощо). В суворім погляді похмурих очей, є непорушних обличчях лежала якась-то дума глибока (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 5); Думка лежить на чолі, пензлем покладена думка (Юрій Яновський, V, 1959, 121). ♦ Легко лежить див. легко; Лежати на поверхні — про неглибокі, поверхові явища, події, риси тощо. Сприймання картини завдяки відсутності глибоких і тонких підтекстів та багатоплановості вичерпується незвичайно швидко, як і все, що лежить на поверхні (Олександр Довженко, III, 1960, 107); Лежати далеко від чого — бути несхожим на що-небудь. — Ото придумали машину — ручну кукурудзосаджалку! — продовжувала молода сіяльниця. — Чи далеко вона від сапи лежала? (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 25); Лежати недалеко від чого — бути схожим на що-небудь. 4. тільки 3 ос. Бути покладеним, захованим; зберігатися всередині чого-небудь. — Там такий [батько] скупий, що крий боже! ..від скрині своєї, де в нього гроші лежать, нікому-нікому [ключа] не дасть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 258); На соснах тих — бляшанки з-під консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи завжди: то задля гостей Із лісу (Максим Рильський, II, 1960, 91); Блокнот був пахучий, він лежав у сумці поруч з туалетним милом (Олесь Гончар, III, 1959, 276); // Бути на збереженні, зберігатися або тимчасово знаходитися де-небудь (про чиюсь власність, річ). — Забула і про гроші, що ще у панича зосталися. Нащо вони? Хай лежать до слушного часу (Панас Мирний, III, 1954, 169); Дивно, що всі листи збіглися разом. Десь, певно, лежали на пошті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 429); Давно вже час хоча б пересипати божий дім. І гроші є — лежать в консисторії та громаді, але отець Миколай не дуже квапиться з цим (Михайло Стельмах, I, 1962, 412). ♦ Лежати в банку (на книжці) — зберігатися в спеціальних закладах (про гроші, коштовності). [Федора:] Чого ж вам іще. Придане дадуть. Кажуть, що на неї тисяча у банкові лежить (Степан Васильченко, III, 1960, 140); Лежати в заставі — бути закладеним за позичені гроші (про речі, коштовності). Він .. забрав з скрині срібні ложки, котрі лежали в неї в заставі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 233); Лежати під замком — бути надійно захованим. Добула [Софія] свої персні та браслети, що вже давно лежали під замком (Леся Українка, III, 1952, 540). 5. тільки 3 ос. Бути розташованим де-небудь, займати простір; простилатися. Ми без перешкод прибули до селища, що лежало на широчезній галявині між двома лісами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 43); Обабіч шляху лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивками (Олесь Гончар, III, 1959, 12); Навколо лежали болота і чагарники (Хлібороб України, 6, 1965, 18); // Пролягати, проходити, мати певний напрям (про шлях, дорогу). Шлях у Гетьманське лежав повз його землю, мимо хутора (Панас Мирний, I, 1949, 242); Від Володимира шлях лежить лісом до Угровська (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 292). ♦ Лежати в руїнах — бути зруйнованим. Січ лежить в руїнах, неначе давня Троя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306); Він полишив у себе за плечима Європу, яка ще лежала в руїнах, мертва, знетямлена, розгублена (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 292). 6. тільки 3 ос., на кому, перен. Бути чиїм-небудь обов'язком, заняттям. Як не гірко, а все то [домашні клопоти] на Пилипові лежало; його одного знали, його тягли... (Панас Мирний, III, 1954, 22); На Тасі лежали лише обов'язки продавця (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 171). 7. тільки 3 ос., перен. Мати місце, бути в наявності. Теоретично не підлягає сумніву, що між капіталізмом і комунізмом лежить певний перехідний період (Ленін, 30, 1951, 87). ♦ Лежати в основі — бути джерелом, вихідним положенням, опорою чого-небудь. В основі дружби народів СРСР лежить спільність їх життєвих інтересів (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 19); Лежати на душі (на серці) — бути предметом постійної турботи, тяжких роздумів і т. ін. [Роман:] Серденько моє, світе мій!.. На душі моїй лежить тяжка провина, і я мушу її виявити перед тобою... (Марко Кропивницький, II, 1958, 53); На серці ж у Надії лежала печаль.. Юрій від одинокого пострілу недобитого фашиста назавжди залишився у чужій землі (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 46); Серце (душа) [не] лежить до кого — чого — про прихильність або неприхильність до кого-, чого-небудь. Вона любила обох синів, але серце її чомусь більше лежало до молодшого сина Уліба (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 32); — Ліда вміє [вишивати], — не без гордості сказав Солод. — А у Валентини до цього душа не лежить, — без найменшого жалю в голосі промовив Федір (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 141). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 469.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.