Озиватися
Озива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. озватися, -звуся, -вешся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. НП. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. Г. Барв. 355. 2) — за кого. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. К. ЦН. 197.
Сучасні словники
[1]
ОЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОЗВАТИСЯ, озвуся, озвешся і озовуся, озовещся, док. Те саме, що обзиватися 1—5. — Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова, та як прийде лисичка, то не озивайсь! (Українські народні казки, 1951, 43); Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю. — Де ти? Де ти, озовися! Прийди, серце, пригорнися (Тарас Шевченко, II, 1963, 157); — А.. прочую що погане про дівку — нехай тоді вона до мене краще й не озивається, бо я й не поздоровкаюсь до неї довіку... (Любов Яновська, I, 1959, 39); — Здоров був, Цуцику! Знічев'я спочиваєш? — Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115); Незабаром його кудись погнали та більш він не вертався, не озивався (Панас Мирний, I, 1949, 138); Пробачте, що я так довго не озивався (Володимир Самійленко, II, 1958, 452); В хлівці тихо шавкотіли качки, а в густих заростях садка то там, то там уже потроху озивалися, мов пробуючи свої голоси, вечірні солов'ї... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 279); Ледве чутно скрипнули ворота, Десь цвіркун озвався і замовк (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 22); Зненацька озвалося хлипання, спершу тихше, а далі все голосніше й голосніше (Борис Грінченко, I, 1963, 246); Стрілянина не вмовкала, тільки ставала густішою і озивалася в різних кінцях степу (Мирослав Ірчан, I, 1958, 295); А Галине сердечко, що йому все, що стрічалося, що вбачалося, приповпяло та прибільшало щастячка й радощів, — Галине сердечко до всіх озивалося (Марко Вовчок, I, 1955, 324); На те в грудях мужні сили, На те в серці щирі гуки, Щоб співати до могили, Озиватись на всі муки (Павло Грабовський, I, 1959, 519); // Давати оцінку кому-, чому-небудь. Про нововигадані церковні школи [піп] озивався неприхильно, бо така школа могла б йому тільки клопіт зробити (Борис Грінченко, II, 1963, 70).
Медіа
Іноземні словники
look around 1 : to go through a place in order to see what is there : to explore a place We arrived early at the theater and spent a few minutes looking around. The kids looked around the shops while we unpacked. 2 : to search (for something) I looked around for my keys but I couldn't find them anywhere. He is looking around for a new car. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}
