Мжити

Мжити, мжить, гл. безл. Мороситъ (о дождѣ). {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут людини}} МЖИЧИТИ, ить і МЖИТИ, мжить, недок. Падати часто, дуже дрібними крапельками (про дощ); мрячити (у 1 знач.). Темінь. Мжичить.. осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Антон Хижняк, Тамара. 1959, 163); // безос. Мжичило. Пронизлива осіння вогкість проймала тіло (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 284). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 698.