Дописувати
Дописувати, -сую, -єш, сов. в. дописати, -пишу, -шеш, гл. 1) Дописывать, дописать. 2) Корреспондировать.
Зміст
Сучасні словники
1. перех. Закінчувати писати; писати до якої-небудь межі. Володя сидів біля ящика з-під снарядів і нерівними літерами дописував матері листа... (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 36); Дописавши сторінку, хлопчик потягся, закрив зшиток і положив його в свою шкільну торбинку (Степан Васильченко, I, 1959, 94); Коли Осадчий, слабо захищаючись від Харитини, дописав папірця, дівчина схопила його і.. вискочила (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 164). 2. перех. Писати додатково до чого-небудь; додавати до написаного раніш. Прибуток від чужого капіталу ділив [Аркадій] на три частини: одну віддавав, тобто віддавав не буквально, а дописував до капіталу своїх «спільників», а дві клав собі в кишеню на «дрібні видатки» (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 56); [Аркадій:] Ви що ж дурника знайшли?! Ви викреслювали, дописували, що хотіли, на чужому документі, і відмовляєтесь... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 123); Палійчук презирливо подивився на Окуня.., сплюнув спересердя, щось дописав у приговор [вирок] і голосно почав читати (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 637). 3. тільки недок., неперех. Надсилати свої дописи до якого-небудь друкованого органу. В політику Калинович не мішався, до газет не дописував (Іван Франко, VI, 1951, 153); Тільки до обласних, міських та районних газет України постійно дописує майже півмільйона робсількорів (Радянська Україна, 5.V 1961, 3).
Ілюстрації
|
|
|
|
