Приголовач
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:03, 25 листопада 2017; Avmyronchenko.fzfvs17 (обговорення • внесок)
При́головач, -ча, м. 1) Изголовье; у грудного ребенка: свернутая пеленка, подкладываемая ему подъ голову, напр. во время купанья. 2) Въ гробу: доски въ изголовьи и ногахъ, соединяющія боковыя длинныя доски. НВолын. у. У труні два приголовачі. Черк. у. 3) Полѣно, которое кладется поперегъ печи, чтобы на него класть поперечныя полѣнья. Угор. Ум. При́голо́вачок. А біленькії пелюшечки сповивала, а з дев’ятого шовку сповивачик сукала, а з сребразлата приголовачок прикладала. Чуб. III. 324.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках