Шалаш

Шалаш, -ша, м. = Хата. Шух. I. 88.

[1]Шала́ш — простейшее лёгкое укрытие, представляет собой сооружение, изготовленное по технологиям плетения из жердей и палок, покрытых ветками, дёрном, травой и т. п., защищающее от ветра, зноя, холода и осадков. Являлся, вероятно, первым примитивным убежищем, защищавшим человека от непогоды. Нечто похожее создают некоторые животные, в частности, человекообразные обезьяны Шимпанзе.

Ілюстрації

[2][3]

Сучасні словники

легка будівля, часто тимчасова, призначена для ночівлі, зимівлі і т. д. Інші назви куреня — буда, катра́га, катря́га (переважно на пасіці)[1][2].

У дальші часи курені мали дуже різні розміри — від невеликої будівлі, складеної з гілок дерева з листям, чи з жердин і вкритої соломою, сторожки (на городах, баштанах і таке інше) до міцної великої хати з товстих дубових брусів на кілька сот осіб.

Слово курінь має тюркське походження: пор. чаг. kürän («загін воїнів»), уйг. kürijän («обоз»)[3]. Згідно з турецько-татарськими словниками, курінь — «натовп», «плем'я», «загін», «корпус», «полк». В імперії Чингізхана куренем називалась найменша одиниця громадського і військового управління; курені корились агам, зайсангам, шулепгам і утворювали окремі військові частини (підрозділи), складені за родовою ознакою. Сумнівним слід визнати етимологічний зв'язок слова з прасл. *kuriti («курити», «випускати дим»)[3].

Ілюстрації