Козачка

Козачка, -ки, ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака піддавалась? МВ. Скоро стам козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Родъ верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3) — піскова. Насѣк. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОЗАЧКА, и, жін. Дружина або дочка козака (у 1—3 знач.). А козачка жде милого, Не убитого, живого (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 73); — Хто ж і порадить сироту, — одказують старі козачки, — як не ми? (Марко Вовчок, I, 1955, 25); Дівчина зі станиці, козачка, ..швидко йшла шляхом, несучи у руці маленький клунок (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 8). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 210.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

козачка -и, ж. Дружина або дочка козака (у 1-3 знач.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації