Чечітка

Чечітка, -ки, ж. Чечетка, Tringilla linaria. Вх. Пч. II. 11. Хоч би уже лупилось курчям, а вилупилась чечітка. Ном. № 13690.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. орн. Невеликий співучий птах родини в'юркових. На чужині ні дядька, ні тітки, Тілько в саду щебечуть чечітки (Павло Чубинський, V, 1874, 454); На вільхах, на березах можна бачити табунці тихих чечіток — сіреньких пташок з червоним тім'ям (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 105); * У порівняннях. Дядина, як та чечітка, теркоче та вичитує, а дядько коли-не-коли проведе товстим охриплим голосом та й замовкне, та знову проведе... (Панас Мирний, I, 1954, 90). 2. Чіткий за ритмом танець з частим постукуванням підошви й каблука об підлогу; мелодія цього танцю. Ну, заграйте ж, заграйте чечітку, я новенькі підошви зіб'ю, причеплю на манишку лелітку — степову білу квітку мою! (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 13); * Образно. Під попом заскрипів табурет, а довгі і тонкі, мов дешеві свічки, пальці, що досі втомлено лежали на колінах, заворушилися і затанцювали в нервовій чечітці (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 38); Серце билося несамовито, воно то майже замовкало, то зривалось у божевільну чечітку, але Комаренко зараз не звертав на нього уваги (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 127).

Вибивати (вистукувати і т. ін.) чечітку — стукаючи, видавати звуки в ритмі, в такті мелодії чечітки; танцювати чечітку. Повною протилежністю Миті був Михайло Василенко, верткий, худорлявий хлопець із синіми очима, який навіть під час перерви залишався в класі й вибивав чечітку (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 41); Він поспішав. Треба було вчасно з'явитися на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала. Він нетерпляче вистукував черевиком дрібну чечітку (Олесь Донченко, II, 1956, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 320.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Чечітка, -ки, ж. Чечетка, Tringilla linaria. Вх. Пч. II. 11. Хоч би уже лупилось курчям, а вилупилась чечітка. Ном. № 13690.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЧЕЧІ́ТКА, и, ж. 1. одн. Невеликий співучий птах родини в’юркових. На чужині ні дядька, ні тітки, Тілько в саду щебечуть чечітки (Чуб., V, 1874, 454); На вільхах, на березах можна бачити табунці тихих чечіток — сіреньких пташок з червоним тім’ям (Коп., Подарунок, 1956, 105); *У порівн. Дядина, як та чечітка, теркоче та вичитує, а дядько коли-не-коли проведе товстим охриплим голосом та й замовкне, та знову проведе… (Мирний, І, 1954, 90). 2. Чіткий за ритмом танець з частим постукуванням підошви й каблука об підлогу; мелодія цього танцю. Ну, заграйте ж, заграйте чечітку, я новенькі підошви зіб’ю, причеплю на манишку лелітку — степову білу квітку мою! (Рудь, Дон. зорі, 1958, 13); *Образно. Під попом заскрипів табурет, а довгі і тонкі, мов дешеві свічки, пальці, що досі втомлено лежали на колінах, заворушилися і затанцювали в нервовій чечітці (Речм., Весн. грози, 1961, 38); Серце билося несамовито, воно то майже замовкало, то зривалось у божевільну чечітку, але Комаренко зараз не звертав на нього уваги(Собко, Срібний корабель, 1961, 127). Вибива́ти (висту́кувати і т. ін.) чечі́тку — стукаючи, видавати звуки в ритмі, в такті мелодії чечітки; танцювати чечітку. Повною протилежністю Миті був Михайло Василенко, верткий, худорлявий хлопець із синіми очима, який навіть під час перерви залишався в класі й вибивав чечітку (С. Ол., З книги життя, 1968, 41); Він поспішав. Треба було вчасно з’явитися на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала. Він нетерпляче вистукував черевиком дрібну чечітку (Донч., II, 1956, 100). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 320. Чечітка, ки, ж. Чечетка, Tringilla linaria. Вх. Пч. II. 11. Хоч би уже лупилось курчям, а вилупилась чечітка. Ном. № 13690. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 461. чечі́тка (зменшено-пестливе — чечі́точка) — 1) невеликий співучий птах родини в’юркових. На чужині ні дядька, ні тітки, Тільки в саду щебечуть чечітки (П. Чубинський); Ой вивела чечіточка семеро діток З одного яйця (Олександр Олесь); 2) ритмічний танець, а також його мелодія. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 640.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ЧЕЧЁТКА, чечётки, жен. 1. Мелкая зерноядная птица из сем. вьюрковых (зоол.). 2. перен. О болтливой женщине (разг.). «Тетки, лебедки, чечетки мои!» песня. 3. Танец, отличающийся очень мелким, дробным и частым пристукиванием ног об пол.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Чечітка (Acanthis) — рід птахів родини в'юркових (за деякими авторами підрід роду щиглик). Довжина 12 — 16 см, вага — 10 — 22 г. У фауні України — 4 види[1]: • Коноплянка (Acanthis cannabina L.), • Чечітка гірська (Acanthis flavirostris L.), • Чечітка звичайна (Acanthis flammea L.), • Чечітка біла (Acanthis hornemanni Holboell). Чечі́тка — різновид танцю. Інша назва — степ (від англ. step — «крок»). Тим не менше в західній хореографії термін step у цьому значенні невідомий. Вживається теп (від англ. to tap, tap — «стукати», «легкий стукіт»). Характерною особливістю танцю є ритмічна ударна робота ніг. Як правило чечітка виконується у спеціальному взутті, підбитим металевими пластинами. Втім, ці металеві пластини — завоювання нового часу. Засновники жанру (Білл Робінсон, Семмі Девіс молодший, брати Ніколас і ін.) ними не користувалися, покладаючись на тверді підошви туфлей і дубову підлогу.