Ручник
Ручник, -ка, м. 1) = Рушник. 2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. І. 161, 162.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ручник, -ка, м. 1) = рушник. 2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. І. 161, 162.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Ручник, ка, м. 1) = Рушник. 2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. І. 161, 162.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ручник
• ручник ручник -а α. είδος σφυριού. ручник 2 βλ. рушник. Большой русско-греческий словарь
• ручник hammer имя существительное: bench hammer (ручник) Русско-английский синонимический словарь
• ручник ручник м. Fausthammer m; Handhammer m; Handschmiedehammer m Большой русско-немецкий полетехнический словарь
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Музика
Пісня про рушник
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
Рушник
Джерела та література
Історія українського рушника
Зовнішні посилання
з Вікіпедії
Рушни́к в українській культурі (український традиційний рушник) — це прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна, що має на кінцях, а часто і на всьому полі різноманітні вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї предків, несуть інформацію про добро, достаток, здоров'я. Рушники є символом матеріальної культури слов'ян, важливою складовою обрядів та ритуалів.
