Ручниця
Ручни́ця, -ці, ж. 1) = Рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.
Сучасні словники
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ручниця, -ці, ж. 1) = рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Ручниця, ці, ж. 1) = Рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Українсько-російський словник ручниця
ручниця -і ручни́ца
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
Рушниця
Зовнішні посилання
Матеріал з Вікіпедії
Ручни́ця (від чеськ. ručnice) — дульнозарядна рушниця, рання європейська ручна гладкоствольна вогнепальна зброя. З'явилася в другій половині XIV століття. Ствол виготовляли з кованих залізних смуг або відливали з бронзи. Калібр — від 12,5 до 25 мм. Пізніше прикріплювався до дерев'яної ложі[1]. На початку XVI століття ручниці були витіснені мушкетами.
