Вовчук

Вовчук, -ка, мМолодой волкъ. Рудч. Ск. І. 129.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВОВЧО́К, чка, чол. 3. Невеличкий ссавець з роду гризунів, що впадає в зимову сплячку; соня. У лісі, серед гілок дикої яблуні, причаївся звірок, схожий на невеличку білочку, — вовчок (Наука і життя, 8, 1967, 43).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Вовчук, -ка, м. Молодой волкъ. Рудч. Ск. І. 129. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 246.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Вовчук, ка, м. Молодой волкъ. Рудч. Ск. І. 129. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 246.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1вовчук — а/, ч. Вовченя самець, яке ще не стало дорослим вовком … Український тлумачний словник

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Вовчу́к — українське прізвище.