Дрібниця
ДРІБНИЦЯ,жін.
1) Мелочь, пустякъ.
2)Плахта, мелкоузорчатая плахта.
'Вийди, вийди, молодице, з відром по водицю, нехай гляну, подивлюся на плахту дрібницю. Чуб. V. 675. Виткала молода дівчина дві плахти дрібниці. Лавр. 162.
3) мн. Дрібниці. Мелко заплетенныя косы. Св. Л. 2.
Росчесала русу косу, заплела в дрібниці. Гайсин. у.
4) Родъ сѣти для ловли рыбы въ Днѣстрѣ. Браун. 12. Ум. Дрібничка, дрібниченька. Ном. № 14029.
Ой плахоткадрібниченька по тросточці червцю. ЗОЮР. II. 241.
Зміст
Сучасні словники
1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення.
Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці (Леся Українка, III, 1952, 685);
Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 22);
Така прекрасна справа, а ляснула через дрібницю (Остап Вишня, I, 1956, 236);
// перев. мн. Деталі, подробиці. Виклавши до найменших дрібниць зміст «Сатани в бочці».., Галя почала роздавати ролі (Степан Васильченко, I, 1959, 119);
Щепкін, який до дрібниць знав провінціальне життя, зрозумів і розкрив Гоголя, як ніхто (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 330);
// у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення. У Вас ще є краща мета в житті! Вам треба бути здоровим і працювати, а решта дрібниці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 444);
— А чому ж лоб перев'язаний і -на пов'язці кров... — Це дрібниця. Трошки шаблею зачепив гайдамака (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 341).
Розмінюватися (розмінятися) на дрібниці — займатися чим-небудь несерйозним, незначним, не вартим уваги.
2. Предмет невеликого розміру і другорядного значення.
Мушу признатися, що це був перший і останній раз, коли Сев користався трюмо для таких дрібниць, як комірець і краватка (Юрій Яновський, II, 1958, 41);
Ще четверо хлоп'ят в танку поралися коло своїх механізмів, не шкодуючи казенного мастила і інших дрібниць (Юрій Яновський, I, 1958, 275).
3. тільки мн., діал. Дрібушки (див. дрібушки 1!).
Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 4).
Парадигма відмінювання
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| називний | дрібни́ця | дрібни́ці |
| родовий | дрібни́ці | дрібни́ць |
| давальний | дрібни́ці | дрібни́цям |
| знахідний | дрібни́цю | дрібни́ці |
| орудний | дрібни́цею | дрібни́цями |
| місцевий | на/у дрібни́ці | на/у дрібни́цях |
| кличний | дрібни́це* | дрібни́ці* |
Словник синонімів
ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б’ЯЗОК, ДРІБНО́ТАрозм.,ПУСТЕ́розм.,ДЕ́ЩИЦЯрозм.,АБИ́ЩИЦЯрозм.,АБИ́ЩОрозм.,ДУРНИ́ЦЯрозм.,ДУРНИ́ЧКАрозм.,НІКЧЕ́МНИЦЯрозм.,ДУ́РОЩІрозм.,МАЛИ́ЗНАрозм.,ПО́РОХрозм.,ПОЛО́ВАрозм.,БЕЗДІ́ЛЛЯрозм.,МІЗЕ́РІЯрозм.,МІЗЕРНЯ́зневажл., ПШИКзневажл.,МАРНИ́ЦЯдіал.,ФРА́ШКАдіал.,ШАЛЬдіал.;ДРІБНИ́ЧКА, ВИТРЕБЕ́НЬКИрозм. (також те, що не має практичного значення, служить для розваги, прикраси).
Словник фразеологізмів
- до дрібни́ць. Повністю.
Усе химерне до дрібниць: .. І дрантя вбожества страшне, Терпким пропахле потом, І красномовство мовчазне При каві за табльдотом (М. Рильський).
- до дрібни́ці.
Зайчики, ведмедики, лисиці, перші ляльки, перші книжечки… Згадую тепер я до дрібниці все дитинство сонячне дочки (Д. Луценко).
- розмі́нюватися / розміня́тися на дрібни́ці (на дрібно́ту). Витрачати свої сили, життя, енергію на щось малозначиме, другорядне, не варте уваги.
Іван лежав і думав. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (П. Колесник);
І скаже суд: “Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?” (М. Рильський).
