Осліпнути
Осліп(ну)ти, -ну, -неш, гл. Ослѣпнуть. Гіркий світ: тато й мама осліп, а діти помацки ходять. Ном. № 9229.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОСЛІПНУТИ і рідко ОСЛІПТИ, пну, пнеш; мин. ч. осліп і рідко осліпнув, ла, ло; док.
1. Стати сліпим, втративши зір. Гіркий світ: тато осліп, а діти помацки ходять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 53); — Ту ніч, коли я з невимовним жахом збагнув, що осліпнув назавжди, я запам'ятав до останньої дрібниці (Юрій Яновський, II, 1954, 77); // Тимчасово втратити здатність бачити що-небудь (від яскравого світла і т. ін.).
2. перен. Втратити почуття реальності, здатність об'єктивно сприймати, правильно оцінювати що-небудь. [Джонатан:] Тобі здається, що тепер осліп я, — мені здасться — ти ще не прозрів (Леся Українка, III, 1952, 49); Так осліп, нещасний [Михайлик], від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 138); Настя прожогом вдирається в натовп, розпихає обважнілих, розпарених бабів, які, осліпнувши від гніву, добре й недобачають, хто оце посмів втрутитися в їхню колотнечу (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 106).
Ілюстрації
|
|
|
|
