П’ятерик

П’ятерик, -ка, м. 1) Пять штукъ (воловъ). Желех. 2) Свѣчи, которыхъ на фунтъ идетъ пять. Харьк. г. 3) Мѣра жидкости (водки): полведра. Сим. 143. 4) Шлея съ пятью полосами (продольными и поперечными). Вас. 160. 5) Глиняный горшокъ, имѣющій въ діаметрѣ 3 1/4 вершка. Вас. 181.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

П'ЯТЕРИ́К, а, чол. 1. Старовинна російська міра, що містить п'ять яких-небудь одиниць. Чумаки, що ходили в Крим по сіль, робили зарубки на мажі. Так, наприклад, у чернігівських чумаків одна зарубка дорівнювала 5 пудам солі — п'ятерику (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 58); — Винні ми йому? — спитав Хома. — Аякже! За баржу не заплачено та дров узято п'ятериків з півсотні недавно... (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 411). 2. розм. П'ять якихось предметів або предмет, що складається з п'яти однакових частин; // П'ять коней в одній запряжці. Тогді [тоді] чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє (Номис, 1864, № 1408).