Паламарка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:29, 25 листопада 2017; Aypodzhara.il17 (обговорення • внесок)
Паламарка, -ки, ж. Жена пономаря. Скажу Гальці й титарівні, скажу й паламарці. Чуб. III. 179.
Сучасні словники
1. ПАЛАМА́РКА, и, жін., розм. 1. Дружина паламаря. Вже й побігла [мати] до сусід, і до кумів, .. і до писарки, і до паламарки... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 129).
2. Те саме, що паламарня. Увійшов до паламарки: я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 44). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 20.
2. ПАЛАМАРКА - жін., інш. (болг.) Паламарка
Дерев'яна рукавичка для останніх трьох пальців рук, що використовується для тримання серпа. Для захисту руки від серпа.
