Карбований
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}
Карбований, -а, -е. 1) Испещренный нарѣзками, покрытый рѣзьбой. Сволок карбований. 2) Изрѣзанный, израненный. Купив чабака карбованого. Харьк. Карбо́вана риба. Рыба, изъ которой вынуты внутренности и сдѣланы по ней разрѣзы для соленія. 3) Изукрашенный карнизами и пр. (о зданіи). Ой на дворі дворець карбований. Гол. 4) Серебряный (о рублѣ). За чотирі карбовані рублі оддав.
Академічний словник української мови
КАРБО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до карбувати. * Образно. Дві гарячі сльози викотилось з його старих очей і розлилося на карбованому старістю та негодами виду (Панас Мирний, I, 1949, 158); Гострі, наче з каменю карбовані, риси [обличчя] додавали Аркадієві як чоловікові мужності, а Катерину як жінку спотворювали (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 16).
2. у знач. прикм. Покритий карбами (у 1 знач.), різьбою. — Адже ж у нас є ще карбовані палиці (Іван Франко, V, 1951, 450); Бульба добивав посуд — сулії, пляшки зеленого та синього скла, карбовані срібні кубки і турецькі чарки (Олександр Довженко, I, 1958, 220).
3. у знач. прикм. Зроблений способом карбування. Горбоносе, застигле обличчя старого.. нагадувало карбованого орла з старовинної монети (Олесь Гончар, III, 1959, 246); * Образно. У Георге шорстке сиве волосся, строгий, карбований вираз обличчя (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 57).
4. у знач. прикм., перен. Чіткий, розмірений. Карбованим кроком ідуть моряки (Радянська Україна, 5.V 1959, 2); Десь там, далеко, гірко жалілася скрипка, і карбовані акорди рояля ясно відтіняли її пекучий біль (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 229); Затамувавши подих, слухає зал карбовані слова (Вітчизна, 3, 1963, 168).
5. у знач. прикм., заст. Розітнутий, порізаний на частини. Карбований труп.
Ілюстрації
7 Антонініанів
Біґато
Галіарт
Медіа
Карбовані монети
• Антонініан
• Нуммус
• Біґато
• Галіарт
• Солідус
