Війка
Війка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вія. Вх. Пч. I. 14. 2) = Віячка. Вх. Зн. 8. 3) Вѣялка. Славяносерб. у.
Сучасні словники
Одинадцятитомний «Словник української мови»
ВІ́ЙКИ, йок, мн. (одн. ВІЙКА, и, жін.). 1. Зменш. до вії (ВІ́Ї, вій, мн. (одн. вія, ї, жін.). Волосинки, що вкривають краї повік). Зачепи ж її хто словом, спитай об чім-небудь, зараз зирк з-під своїх війок — вже й догадалася, з якою думкою питають її (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316).
2. біол. Волосоподібні відростки на клітинах тварин і рослин. Усе тіло туфельки вкрите великою кількістю війок. Коливальні рухи війок діють як мікроскопічні весла, і тварина пливе (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 6).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 669. http://sum.in.ua/s/vijky)
Ілюстрації
Медіа
Іншими мовами
Англійською - "cilia" (мн. біол.);
російською - "ресничка".
(https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/uk-ru/%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%B8)
Цікаві факти
В біології війку також називають цилієм (лат. cilium, у множині cilia) — органела, що є тонкою волоскоподібною структурою на поверхні еукаріотичної клітини.
Довжина війок може становити від 3-15 мкм до 2 мм, діаметр — 0,1-0,6 мкм. Війки можуть бути як рухомими, так і ні (у цьому випадку служать рецепторами). Характерні для інфузорій. У багатьох безхребетних тварин ними вкрита вся поверхня тіла (війчасті черви, личинки кишковопорожнинних та губок) або окремі його ділянки — наприклад, зябра у поліхет і двостулкових молюсків, підошва ноги у черевоногих молюсків, навколоротовий апарат у коловерток. Війки можуть утворювати різноманітні спеціалізовані структури. Наприклад, гребні пластинки реброплавів складаються з довгих (до 2 мм) війок, що зрослися. У багатьох безхребетних війки є також на клітинах кишкового епітелію. У хребетних (у тому числі людини) в багатьох органах теж є клітини з рухомими війками. У людини війчастим епітелієм вистелені, наприклад, дихальні шляхи.
