Стук

І. Стук! меж. Стукъ. Стукстук в віконце. Рудч. Ск. II. 4.

ІІ. Стук, -ку, м. Стукъ. У стук стукати. Сильно стучать. У стук серце стукало. МВ. (О. 1862. І. 99).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СТУК 1, виг., часто уживається з повторенням: стук-стук, стук та стук. 1. Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін. — Стук-стук, — стукає хтось у вікно (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 106). 2. Уживається як присудок за знач. стукнути. Коли щось у віконце стук-стук!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 123); Коли це вночі, спимо ми, щось у вікно — стук! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); Пахнуть клепки свіжим дубом, йдуть самі до рук. Бондар свисне, скине чубом і все стук та стук (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 62); Щодня в подвір'я наше заліта Упертий дятел. Сяде на колоді — І стук та й стук, що й переслухать годі(Максим Рильський, I, 1956, 79); — Мовчу я, а в самого серце тільки стук-стук-стук, стук-стук-стук (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 345). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 801. Коментарі (0) СТУК а, у, чол. 1. Короткий, уривчастий сильний звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Немов дика орда наступала на город і ґвалтувала тишу стуком копит об камінь, скрипом арб і риком худоби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); З дому чути тихий стук посуди (Максим Рильський, I, 1956, 43); Чулися вже з города людські голоси, стуки та грюки, дзеньки та бреньки (Павло Загребельний, Диво, 1968, 159); // Короткі, уривчасті звуки, утворювані ким-, чим-небудь під час роботи. З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); // Удар (у двері, вікно і т. ін.), який сповіщає про що-небудь або є умовним сигналом. Не швидко почула Христя стук у вікно... — Він, він, Гриць! (Панас Мирний, III, 1954, 251); Сьогодні Михайло Нагорний не зайшов до школи, тільки умовним стуком викликав учителя з тісної кімнатки (Михайло Стельмах, I, 1962, 456). 2. Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові. Вже кілька місяців жив у ворожому тилу, по власній землі ходив, мов по чужій, прислухаючись навіть до стуку власного серця (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 9). ♦ У стук серце стукає (стукало) див. серце. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 801.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце. Рудч. Ск. II. 4. Стук II, -ку, м. Стукъ. у стук стукати. Сильно стучать. У стук серце стукало. МВ. (О. 1862. І. 99).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СТУК1, виг., часто уживається з повторенням: стук-стук, стук та стук. 1. Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому-небудь, падіння чогось і т. ін. — Стук-стук, — стукає хтось у вікно (Галан, Гори.., 1956, 106). 2. Уживається як присудок за знач. сту́кнути. Коли щось у віконце стук-стук!.. (Вовчок, І, 1955, 123); Коли це вночі, спимо ми, щось у вікно — стук! (Коцюб., І, 1955, 303); Пахнуть клепки свіжим дубом, йдуть самі до рук. Бондар свисне, скине чубом і все стук та стук (Рудь, Дон. зорі, 1958, 62); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел. Сяде на колоді — І стук та й стук, що й переслухать годі(Рильський, І, 1956, 79); — Мовчу я, а в самого серце тільки стук-стук-стук, стук-стук-стук (Тют., Вир, 1964, 345). СТУК2, у, ч. 1. Короткий, уривчастий сильний звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь, коливань, розривів і т. ін. Немов дика орда наступала на город і гвалтувала тишу стуком копит об камінь, скрипом арб і риком худоби (Коцюб., II, 1955, 124); З дому чути тихий стук посуди (Рильський, І, 1956, 43); Чулися вже з города людські голоси, стуки та грюки, дзеньки та бреньки (Загреб., Диво, 1968, 159); // Короткі, уривчасті звуки, утворювані ким-, чим-небудь під час роботи. З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Кобр., Вибр., 1954, 121); // Удар (у двері, вікно і т. ін.), який сповіщає про що-небудь або є умовним сигналом. Не швидко почула Христя стук у вікно… — Він, він, Гриць! (Мирний, III, 1954, 251); Сьогодні Михайло Нагорний не зайшов до школи, тільки умовним стуком викликав учителя з тісної кімнатки (Стельмах, І, 1962, 456). 2. Шум, який створюється ритмічними скороченнями серця, пульсацією крові. Вже кілька місяців жив у ворожому тилу, по власній землі ходив, мов по чужій, прислухаючись навіть до стуку власного серця (Збан., Єдина, 1959, 9). ◊ У стук се́рце сту́кає (сту́кало) див. се́рце. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 801. Стук II, ку, м. Стукъ. у стук стукати. Сильно стучать. У стук серце стукало. МВ. (О. 1862. І. 99). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 221.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

СТУК СТУК 1. СТУК1, стука, муж. Звук, шум от удара, от падения твердого тела, предмета. «В доме стук, ходьба, метут иубирают.» Грибоедов. «Резкий стук пролетки в тишине.» Брюсов. || Удар (разг.). «Стуки сердца чаще, напряженней взгляд.» А.Блок. 2. СТУК2 (разг.). 1. в знач. сказуемого. Стукнул (см. стукнуть в 1 знач.). Он стук кулаком в дверь. 2. звукоподр. О раздавшемся, раздающемся стуке. «- Стук… стук… стук!… Теглев тотчас выпрямился иначал слушать.» А.Тургенев. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

«Стукач» (англ. Snitch) — американський драматичний бойовик Ріка Романа Во (також був сценаристом), що вийшов 2013року. Сценарій картини також написав Джастін Гейсі, продюсерами були Тобін Армбарст, Александр Ів Браннер, Ґай Іст. В Україніпрем'єра зпланована на 21 лютого 2013[1].