Ослюк
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОСЛЮ́К, а, чол. 1. розм. Те саме, що осел; віслюк. Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 293); Ісен-Джап схопився і, інстинктивно порачкувавши під.. ослюком, дістав рулетку (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 141). 2. Гібрид від схрещування ослиці з жеребцем. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 772.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ослюк, -ка, м. Мулъ, лошакъ.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ОСЛЮ́К, а́, ч. 1. розм. Те саме, що осе́л; віслюк. Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони… (Коцюб., II, 1955, 293); Ісен-Джан схопився і, інстинктивно порачкувавши під.. ослюком, дістав рулетку (Ле, Міжгір’я, 1953, 141). 2. Гібрид від схрещування ослиці з жеребцем. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 772. Ослюк, ка, м. Мулъ, лошакъ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 69.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
• 1ослюк — а/, ч. 1) розм. Те саме, що осел; віслюк. 2) Гібрид від схрещування ослиці з жеребцем; мул, лошак … Український тлумачний словник • 2ослюк — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови • 3ослюк — люка, ч. Пр. Зневажл. до осел … Словник лемківскої говірки • 4осел — 1) (свійська робоча тварина), віслюк, ослюк, ішак; онагр, кулан (дикий) 2) див. дурень … Словник синонімів української мови
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
ослюк Іменник, істота, чоловічий рід. Корінь: -.
