Величчя

Величчя, -чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. XII. 131. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. ІІІ. 152. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі. МУЕ. ІІІ. 152.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕЛИ́ЧЧЯ, я, сер. Те саме, що велич 2—4. В могутнім Радянськім Союзі знайшли ми величчя своє (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 196); Стоїть там дуб, могутній, як земля. Яке величчя і незламна сила! (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 34).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Величчя, -чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. XII. 131. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. ІІІ. 152.Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі. МУЕ. ІІІ. 152.

Ілюстрації