Ліричний

Ліричний, -а, -е. Лирическій. Не треба ліричному поетові великої словесної науки, щоб явити мирові всю красоту душі своєї. К. Гр. Кв. 17.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Леся Українка, V, 1956, 143); До війни капітан був ліричним поетом, майор — драматургом (Юрій Яновський, I, 1954, 94); // Який є об'єктом опису в ліриці. Ліричний герой ранніх творів П. Тичини — життєлюб і оптиміст (Радянське літературознавство, 1, 1958, 31); Ліричним героєм Рильського є в першу чергу сам поет (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 74); // Який є лірикою. Я так люблю наші ліричні пісні (Леся Українка, V, 1956, 73); Ліричні вірші Франка з циклу «Зів'яле листя» стоять на рівні шедеврів світової поезії (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 67). 2. Емоційно-забарвлений, хвилюючий. Війна дужче підкреслила в ній [медсестрі Надійці].. риси: силу волі, скромну мужність і ліричну задушевність (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 263); З великою ліричною теплотою і задушевністю письменник змалював образ сержанта (Вітчизна, 8, 1958, 137).

Ліричний відступ: а) пройнята ліризмом частина художнього твору, яка не має безпосереднього зв'язку з послідовним розвитком сюжету. Автор «Слова» часто виходить за межі описуваної події, перериваючи своє оповідання про похід Ігоря ліричними відступами (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 36); б) (перен., жарт.) Відхилення від теми розмови під впливом якого-небудь почуття.

3. Такий, при якому почуття, душевні переживання панують над розумом. Може, у мене справді занадто лірична натура (Леся Українка, V, 1956, 437); В. Сосюрі належить понад два десятки поем, але й вони своїми особливостями підкреслюють саме ліричний характер його світосприймання (Історія української літератури, II, 1956, 403). 4. М'яко-співучий, ніжного тембру (про голос співака). Як співала вона своїм чарівним ліричним голосом, що мов сцілющою водою лився в душу! (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 25); У неї прекрасне ліричне сопрано (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 52); // Повільний, плавний (про танець і т. ін.). Хоровод «Веснянка» дуже поширений на Україні. Цей здебільшого плавний, ліричний танець виконується дівчатами (Збірник українських народних танців, 1957, 3).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Л. Укр., V, 1956, 143); До війни капітан був ліричним поетом, майор — драматургом (Ю. Янов., І, 1954, 94); // Який є об’єктом опису в ліриці. Ліричний герой ранніх творів П. Тичини — життєлюб і оптиміст (Рад. літ-во, 1, 1958, 31); Ліричним героєм Рильського є в першу чергу сам поет (Криж., М. Рильський, 1960, 74); // Який є лірикою. Я так люблю наші ліричні пісні (Л. Укр., V, 1956, 73); Ліричні вірші Франка з циклу "Зів’яле листя" стоять на рівні шедеврів світової поезії (Корн., Разом із життям, 1950, 67).

2. Емоційно-забарвлений, хвилюючий. Війна дужче підкреслила в ній [медсестрі Надійці].. риси: силу волі, скромну мужність і ліричну задушевність (Жур., Вечір.., 1958, 263); З великою ліричною теплотою і задушевністю письменник змалював образ сержанта (Вітч., 8, 1958, 137).

Ліри́чний ві́дступ: а) пройнята ліризмом частина художнього твору, яка не має безпосереднього зв’язку з послідовним розвитком сюжету. Автор "Слова" часто виходить за межі описуваної події, перериваючи своє оповідання про похід Ігоря ліричними відступами (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 36); б) (перен., жарт.) Відхилення від теми розмови під впливом якого-небудь почуття.

3. Такий, при якому почуття, душевні переживання панують над розумом. Може, у мене справді занадто лірична натура (Л. Укр., V, 1956, 437); В. Сосюрі належить понад два десятки поем, але й вони своїми особливостями підкреслюють саме ліричний характер його світосприймання (Іст. укр. літ., II, 1956, 403).

4. М’яко-співучий, ніжного тембру (про голос співака). Як співала вона своїм чарівним ліричним голосом, що мов сцілющою водою лився в душу! (Думки про театр, 1955, 25); У неї прекрасне ліричне сопрано (Гур., Друзі.., 1959, 52); // Повільний, плавний (про танець і т. ін.). Хоровод "Веснянка" дуже поширений на Україні. Цей здебільшого плавний, ліричний танець виконується дівчатами (Збірник укр. нар. танців, 1957, 3).

Ілюстрації