Цікавити

Цікавити, -влю, -виш, гл. Интересовать, занимать.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦІКАВИТИ, влю, виш; мн. цікавлять; недок., перех. Привертати чию-небудь увагу, викликати інтерес, захоплення. Люди наче забули свою щоденну роботу. Рух у селі був незвичайний. Своє поле цікавило мало(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 69); Мене почала цікавити ця оригінальна бесіда (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 32); Пасажира найбільше цікавила водокачка, він навіть обійшов її кругом і тільки після цього пішов у станцію (Петро Панч, Синів.., 1959, 4); Хому дуже цікавило і навіть непокоїло, як це в країні, де нема жодного моря, раптом править усім — адмірал (Олесь Гончар, III, 1959, 200); Далеко більше, фологічні сюжети, його[К. П. Брюллова] цікавила радісна яскрава природа, краса людини (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 77); // Те саме, що приваблювати 1. [Адмірал:] Що ж, коли цікавить кого така перспектива, я дозволю йому підняти пари (Олександр Корнійчук, I, 1955, 38); Капіталіста цікавить лише додаткова вартість, яка міститься в товарі і реалізується при продажу його (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 321).

Іноземні словники

Всесвітній словник української мови

ЦІКА́ВИТИкого (привертати чиюсь увагу, викликати інтерес), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, ІНТЕРЕСУВА́ТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, РУ́ПИТИкому, діал.; ІНТРИГУВА́ТИ (загадковістю, неясністю, таємничістю). - Док.: заціка́вити, заінтересува́ти, прива́бити, заінтригува́ти. Нерозв’язана загадка цікавить, навіває жаль або тугу (І. Франко); Данило, хвилюючись, починає говорити, і його оповідання відразу зацікавлює воєнкома (М. Стельмах); - Ви, очевидячки, в якійсь справі до мене? - Так. В справі, яка, наскільки я зміг зрозуміти, не може вас не інтересувати (А. Головко); Було в дівчині щось таке, що й привабило Ярину (С. Скляренко); Він закривається очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок); Це почало мене інтригувати. Невже він стежить за мною? (М. Коцюбинський).