Ковальство

Ковальство, -ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись. Рудч. Ск.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОВА́ЛЬСТВО, а, сер. Ремесло, фах коваля. — Худібки в мене.. дослужився, у праці зріс, у мирі і в ладі, та ще й ковальства в мене ту [тут] навчився (Іван Франко, XIII, 1954, 66); Ковальство — тяжка робота, бити клевцем цілий день — то не жарт (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 175); Так уже й буде, воно й само на те склалося: Остап по хліборобству піде, я — по ковальству (Андрій Головко, II, 1957, 394).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ковальство, -ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

1) КОВА́ЛЬСТВО, а, с. Ремесло, фах коваля. — Худібки в мене.. дослужився, у праці зріс, у мирі і в ладі, та ще й ковальства в мене ту [тут] навчився (Фр., XIII, 1954, 66); Ковальство — тяжка робота, бити клевцем цілий день — то не жарт (Кобр., Вибр., 1954, 175); Так уже й буде, воно й само на те склалося: Остап по хліборобству піде, я — по ковальству (Головко, II, 1957, 394). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 202.

2) Ковальство, ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись. Рудч. Ск. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 260.

Іноземні словники

Український тлумачний словник

ковальство -а, с. Ремесло, фах коваля.

Орфографічний словник української мови

кова́льство іменник середнього роду

Ілюстрації

text-align:center"