Зозуленька
Зозуленька, зозулечка, -ки, ж. Ум. отъ зозуля.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Пестл. до зозуля. І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); * У порівняннях. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кус, Словами жалю додає (Тарас Шевченко II, 1963, 387).
- нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться... (Марко Вовчок, I, 1955, 155).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678.
Академик
іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови. 2005.
Іноземні словники
Glosbe
кукушечка
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Поділля Парк
Зозуля звичайна – це птах родини Зозулевих, що широко поширений в Україні. Живиться зозуля звичайна гусінню, мухами, комахами, інколи ягодами. «Кує» зозуля тільки навесні – від Благовіщення до Івана Купала – а як виб’ється ячмінний колос, перестає… Птах першим вилітає у вирій, і останнім звідти повертається. Зозуля відома тим, що відкладає свої яйця у гнізда інших птахів (причиною цього є те, що самиця відкладає яйця з інтервалом у три дні). Її пташенят вигодовують прийомні батьки. Кожна зозуля підкидає яйця у гнізда того виду птахів, які вигодували її саму. Оскільки у яєць зозулі період інкубації коротший, ніж в інших птахів, то її пташеня вилуплюється першим. Пташеня зозулі більше за інших пташенят. Наступного дня у зозуленяти проявляється рефлекс викидання: все, що лежить в гнізді, зозуленя прагне викинути. Зозуля підкидає яйця луговим щеврикам, малинівкам, лісовим тинівкам, вівсянкам і трясогузкам. Пташеня зозулі так вимогливо добивається корму, що іноді його годують й інші птахи, не тільки його „вихователі”. Зозуля має подібні назви на різних мовах. Так, наприклад, болгари її називають „куковіца”, чехи – „кукачка”. Німці зовуть її „кукук”, а французи – „куку”. В Румунії назва – „кук”, а в Італії- „куколо”. В Галичині зозулю вважають дівчиною, проклятою матір’ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувати. Деякі перекази вважають зозулю перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в’є – бо ні з ким в цьому гнізді сім’ю заводити. Сказано, вдова… А вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари, поневіряється одна. Частіше в українській народній поезії — і рідше в поезії народів західноєвропейських зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. Зозуля – символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево – бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься – то чекай доброго врожаю.
