Мотузок

Мотузо́к, -зка, м. = Мотузка. Смика за мотузок. Левиц. Ум. Мотузочок.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

МОТУЗО́К, зка, чол. Зісуканий із прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (Нечуй-Левицький, III, 1956, 25); При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 153); Єгор старанно ув'язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 195). ♦ Мотузки крутити (сукати) з кого — підпорядкувавши когось своїй волі, примушувати робити, виконувати що-небудь; Такий, що з піску мотузки сучить — дуже хитрий, спритний. Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 42); Хоч мотузки крути див. крутити. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 813. мотузо́к (зменшене — мотузо́­чок; грубий мотузок — мо́туз) = моту́зка (зменшене — моту́зочка, збірне — моту́ззя) — зсуканий із прядива виріб для зв’язування або прив’язування кого-, чого-небудь; з мотузком пов’язані народні по­вір’я: шматок мотузка, на якому хтось повісився, зберігають, бо ні­бито він принесе щастя; вагітній не можна через нього переступати; див. ще у «Волині» Б. Харчука: «Корову продали з мотузкою, щоб було на щастя»; з мотузком по­в’язані різні ритуальні дії, обряди і заборони; опоясування або обв’язування мотузком — один із за­собів створення магічного кола, що робить недоторканною люди­ну, яка знаходиться у ньому; мотузком (поясом, рибальською сіттю) обв’язували молоду й молодо­го перед вінчанням від уроків; те саме робили з ліжком породіллі й дитини; мотузок знешкоджує нечисту силу (наприклад, биттям можна позбавитися мари, що ду­шить людину вночі).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 378.