Самодержавний

Самодержавний, -а, -е. Самодержавный. К. Кр. 14. Прикриває своє самодержавне чоло чернечим клобуком. Морд. II. 32.

Академічний тлумачний словник 1. Який має необмежену державну владу. На чолі Російської держави стояв самодержавний цар, який сам був першим поміщиком (Історія СРСР, I, 1956, 176); // Який діє, поводиться свавільно; повновладний. Владичество [влада] над душами людей робило пушкарів самодержавними деспотами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 54). 2. Заснований на самодержавстві, який є проявом самодержавства; який існує при самодержавстві. Українська дожовтнева література розвивалася, як відомо, у надзвичайно важких умовах, бо самодержавний соціальний гніт на Україні супроводжувався і посилювався національним (Радянське літературознавство, 3, 1971, 38); Умови виховання П. Тичини були складними. Семінарія, в якій він учився, готувала з своїх вихованців вірних слуг самодержавного режиму (Історія української літератури, II, 1956, 350); // Яким править самодержець. Самодержавна Росія завжди була оплотом всієї європейської реакції (Ленін, 2, 1969, 13).