Ущерть

Ущерть, нар. Въ уровень, съ краями.

Сучасны словники

ВЩЕРТЬ (УЩЕРТЬ), присл. До самого верху, по самі вінця; повністю. Чиста, як кришталь, та погожа вода стояла сливе вщерть з кам'яними цямринами криниці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 197); [Олена:] Наливайте, Йосип Степанович, і мені, та повніш, ущерть! (Марко Кропивницький, 1, 1958, 473); На вулиці ми зупинилися перед безтаркою, наповненою вщерть помідорами (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 15); // Дуже повно, до краю. Він хмурий і, як завжди, із вщерть набитим портфелем (Іван Кочерга, II, 1956, 455); * Образно. Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть (Леся Українка, I, 1951, 268). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 795.

Ілюстрації