Кіш

Кіш, коша́, м. 1) Корзина большая стоячая для храненія муки или зерна. Ой пійду я до коша, муки ні пилини! Нп. У сінях стоїть кіш із борошном. Г. Барв. 435. 2) Корзина передвижная. Держу на голові три коші з хлібом. Опат. 64. 3) Садокъ для рыбы въ видѣ поставленной въ воду плетеной цилиндрической корзины. Чуб. VI. 107. Хоч риби нема на́те вам кіш на рибу. Ном. № 4777, 4) Деревянный коробъ въ мельницѣ надъ жерновами, куда высыпается зерно. Меле гречку, на кіш посипає. Чуб. VI. 153. 5) Лагерь, стоянка. Гайдамаки повертілись попід частоколом та й вернулись до коша. А кошем вони стояли тогді цілі сутки у Великих курганів. ЗОЮР. I. 252. Козаки вночі утікали і на тихому Дунаї новим кошем стали. Шевч. 6) Запорожская Сѣчь. Низове товариство закликало мене до коша, бо я всі гірла, як свої п’ять пучок, знаю. К. ЧР. 23. Дати від коша. Прогнать, отразить. Остаться на кошу. Сѣсть какъ ракъ на мели.