Ламатися

Словник Бориса Грінченка

Ламатися, -маюся, -єшся, гл. Ламатися, зламатися,розділятися, відділятися . Віз ламається чумак ума набірається. Ном. № 10462. Хліб чогось не ламається. У Котл.: Все зараз ламнеться і гнеться. Ен. IV. 26.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛАМАТИСЯ, ається, недок. 1. без додатка і на чому, під чим, об що. Розпадатися на частини; розділятися, відділятися (звичайно внаслідок дії зовнішньої сили). Заревіла престрашенна буря,.. гілляки тріщать, ламаються, падають... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); Все, що вляглося за зиму, все, що від самої осені стояло на Пслі непорушно, тепер кришилося, ламалося під могутніми ударами весни (Олесь Гончар, Таврія, 1957, 489); // Легко піддаватися такій дії; бути ламким, крихким. Ящірка так розтанцювалася, що загубила хвостик, тому що він легко ламався (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 40); * Образно. Сонячний промінь дивно ламався в морі на скалки, і вони гострими стрілами протинали темну глибину (Василь Кучер, Голод, 1961, 253). 2. Робитися непридатним; руйнуватися, псуватися. — Воно й добре цією машиною хліб брати, та то не гаразд, що вона так часто ламається! (Панас Мирний, IV, 1955, 246); — Коли віз ламається, людина розуму набирається! (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 109); // військ. Руйнуватися, псуватися під тиском ворога (про лінію оборони). Фронт ламається, ворог наступає (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 344). 3. перен. Знищуватися, руйнуватися (звичайно про що-небудь традиційне, звичне, усталене і т. ін.). — Старі звичаї ламаються, пропала чесність, простота (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293); [Спартак:] Давайте краще будемо співати.. [Ніна:] Давай про дружбу. Щоб вона між нас Ніколи не ламалась (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 43). 4. Змінювати тембр і діапазон (про чоловічий голос у перехідному віці). Голос у хлопця вже ламався, був смішний, басовитий (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 8); // Ставати переривчастим під дією певних почуттів, переживань (про голос). Улас зблід, голос його тремтів і ламався: — Ви порушуєте закон і конституцію (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 69); // Підкошуватися від болю (про ноги). Іти було важко. Маленькі ноженята, обгорнуті в ганчіруя, чавкали в грязюці й ламалися в колінах (Андрій Головко, I, 1957, 86). 5. перен., розм. Упиратися, відмовлятися від чого-небудь, приховуючи свої бажання, прикидаючись. — Прочитав би щось.. Не ламайся, я не люблю проханих (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 277). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 441.

Всесвітній словник української мови

ЛАМА́ТИСЯ (розвалюватися на частини),ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИСЯ, ПЕРЕЛА́МУВАТИСЯ, РОЗЛА́МУВАТИСЯ, ЛОМИ́ТИСЯрозм.;ТРОЩИ́ТИСЯ (перев. з шумом); РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ (про щось цільне); НАДЛО́МЛЮВАТИСЯ, НАДЛА́МУВАТИСЯ (не зовсім, не до кінця); РОЗБИВА́ТИСЯ, БИ́ТИСЯ (перев. на дрібні шматки, ударяючись об щось тверде або від поштовхів, струсів). - Док.: полама́тися, переломи́тися, перелама́тися, розлама́тися, поломи́тися, потрощи́тися, розколо́тися, надломи́тися, надлама́тися, розби́тися, поси́патися. Ламались, трощилися брили, лізли одна на одну крижані плахи (О. Гончар); Весло зачепилося за ванту, ударилося об мачту, переломилося (Ю. Яновський); Вершомет.. полетів через голову на кригу, відчувши, мабуть, інстинктивно, що лижа його переломилась (М. Трублаїні); Розламалося коритце, Де ллють коням воду (І. Франко); Це був твердий лід...Він уже не ломився (О. Досвітній); Приходить у рух все громаддя криг, вони розколюються, тріщать.. руйнуються (С. Скляренко); Стебло надломилося; Розбивається [камінь] надвоє, начетверо, на мільйони шматків і шматочків (Г. Хоткевич); Нехай горшки б’ються - на гончарову голову (М. Номис); Лукія стала на стілець і кулаком ударила у вікно. Посипалось скло, кров заюшила пальці (О. Донченко). - Пор. 1. розпада́тися.

Ілюстрації