Чагарник

Чагарник, -ку, м. = Чагарь. Кругом його (каміння) ріс густий чагарник. Стор. М. Пр. 42.

Сучасні словники

ЧАГАРНИ́К, а, чол., ЧАГАРНИКИ́, ів, мн. Зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин. Гнат не постеріг, коли дійшов до лісу. Починався чагарник з кущами ліщини, а за ним, мов стіна, стояв густий грабовий ліс (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); По дну міжгір'я, між тисячотонними камінними надовбнями, крізь колючий чагарник продиралися бійці (Олесь Гончар, III, 1959, 104); Через березняк та ялиновий чагарник тихою ступою чвалала руда конячка (Олександр Довженко, I, 1958, 463); Вся гора понад Дніпром вкрита була високим лісом і густими чагарниками (Олекса Стороженко, I, 1957, 238); В яру ще гойдався вранішній туман, ховаючись від сонця серед густих чагарників (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 262.

Ілюстрації

Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/Чагарник