Сипучка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:04, 24 листопада 2017; Ashrechaniuk.im17 (обговорення • внесок)
Сипучка, -ки, ж. Погода зимняя, когда вѣтеръ мететъ снѣгъ. Судж. у.
Сучасні словники
1. Розсипчастий сніг, який тільки що випав і не влігся.
2. Що-небудь сипке. Звантажував [хлопчина] вугіль-сипучку, В роботі палав, як вогонь, А потім, на першу ж получку, Купив собі в друзів гармонь (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 72).
Ілюстрації
|
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0
Зовнішні посилання
http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0
