Душка

ДУ́ШКА""" 1. Пестл. При пестливому звертанні до кого-небудь. до душа́ 1, 2, 5. Давно уже вона хотіла, Його щоб душка полетіла (Котл., І, 1952, 65). 2. Розм. Про людину з прекрасними рисами характеру. Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка (Пісні та романси.., II, 1956, 47); І тут [біля директорської канцелярії] нараз яка ж зміна! Замість шаленого крикуна просто хлопчик-душка (Фр., IV, 1950, 458); Хорунжівна знай спросоння приговорює: — Микиточку, душко Уласовичу! час від часу дужче тебе люблю! (Кв.-Осн., II, 1956, 203); Вона наче крізь сон почула. — Як спали, Палагночко, душко? (Коцюб., II, 1955, 339).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації