Кіптяга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:14, 23 листопада 2017; Ossolonenko.im17 (обговорення • внесок)
Кіптяга́, -ги́, ж. Пыль. Кіптягу збили діти у хаті. Кіптяга така, що й світу не видко. Черк. у. Збив таку кептягу коло землянки. Мир. ХРВ. 83.
Дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі / вкривають якусь поверхню
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| називний | кіптя́га́ | |
| родовий | кіптя́ги́ | |
| давальний | кіптя́зі́ | |
| знахідний | кіптя́гу́ | |
| орудний | кіптя́го́ю | |
| місцевий | на/у кіптя́зі́ | |
| кличний | кіптя́го* |
