Сурмач

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сурмач, -ча, м. Трубачъ. К. ЧР. 427. Грин. III. 629. Господарь колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем. К. ЧР. 65.

Сучасні словники

СУРМА́Ч,а, чол. 1. Сигналіст, який подає сигнал сурмою (див. сурма). Хай в литаври вдаре [вдарить] довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 203); Дванадцять сурмачів заграли на сурмах, коли посли входили у палац (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 278); * Образно. Дружби вік — для тебе, сину! Будь же дружби сурмачем (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 47).

2. Музикант, який грає на сурмі; трубач. Третій музика — сурмач — працював найщиріше.. «Туру-туру... та!.. туру-туру... та!..» — гриміла сурма (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); — Хіба не ожива надія У серці мужньому, як наші сурмачі Костюшків славний марш засурмлять, ідучи? (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 351).

Ілюстрації

Майлз Девіс.jpeg Сурмач.jpg Трубач.gif Poleshuk.gif

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/surmach