Ляпнути

Ля́пнути, -пну, -неш, гл. См. Ляпати.

1.Академічний тлумачний словник

1. неперех. Однокр. до ляпати. Дві краплі ляпнули на білу стіну (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 164); — Та помалу ти з тим квачем! Ось на мене ляпнуло! (Леся Українка, III, 1952, 650); Замість на другий бік [перескочити], ляпнув у саму середину рова (Іван Франко, II, 1950, 101); Буба скинув ковдру і босими ногами ляпнув об підлогу (Олесь Донченко, VI, 1957, 385); [Павло:] Один ляпне, другий не розчолопа, а третій не второпа, і стане така купа брехні, що й в оберемок не забереш (Марко Кропивницький, II, 1958, 370).

2. неперех., розм. Стукнути, видавши певний звук (про предмети). Коли за Тоською ляпнули двері, Кесар жваво запорався у квартирі (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 33); // перех., перен. Кинути що-небудь з певним звуком. Вийнявши з бокової кишені обтріпану колоду карт, ляпнув її на стіл (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 163).

3. неперех., перен., фам. Те саме, що пропасти. — Уже нема нашого царя-батюшки.. — Що ж мені тепер робити з помазаником божим? ..Хіба гроші ляпнуть? (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 136); Ляпнули мої драні чоботи, ляпнула торбинка, з якою я пас чужу худобу, батькове шевське приладдя (Петро Панч, В дорозі, 1959, 100).

2.Український тлумачний словник

ляпнути -ну, -неш, док. 1) неперех. Однокр. до ляпати. 2) неперех., розм. Стукнути, видавши певний звук (про предмети). || перех., перен. Кинути що-небудь з певним звуком. 3) неперех., перен., фам. Те саме, що пропасти.

3.Орфографічний словник ляпнути — дієслово доконаного виду поляпати — аю, аєш, док., перех. 1) Ляпаючи, забруднити все чи багато чого небудь, у багатьох місцях. 2) Ляпати якийсь час; ляпнути по чомусь кілька разів варнякати — розм. (говорити щось нерозумне, беззмістовне), плести, молоти, ляпати, ляпнути, плескати, патякати, торочити, верзякати