Безбородий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Безбородий, -а, -е. Безбородый.

БЕЗБОРО́ДИЙ, а, е. 1. Який не має бороди. Троє мисливців сидять при багатті, Один — безбородий, а два — бородаті (Іван Нехода, Казки.., 1958, 41); Це був пухкенький дідок із сніжно-білим волоссям і рожевим безбородим обличчям (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 8). 2. розм. Молодий, ще не змужнілий. Одкрилися нові місця з великою платою, і на ті посади присилались то безбороді, то в моху учені хлопці (Панас Мирний, III, 1954, 185). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 120.


{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ Інститут мистецтв}}