Пудофет

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пудофет, -та, м. Тяжелый на подъемъ. Котл. Слов. 24. Так ви, бачу, всі легкодухи, передо мною так, як мухи, і пудофети наголо. Котл. Ен. ТІ. 16. Пудофе́т,-а, чол., рідко. Неповоротка, важкоруха, млява людина; тяжкотілий, тюхтій, сидень. [1. Послав йому Господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він пудофет, а у матір, бо жінка його була невсипуща господиня (Валерій Войтович, «Антологія українського міфу: Потойбіччя»). 2. Так ви, бачу, всі легкодухи, передо мною так, як мухи, і пудофети наголо (Іван Котляревський, «Енеїда»). 3. А ви, гладкі яриги, пудофети / Важкі на мисль, глухі на солов’я,/ — Ти ви ж вночі усі як захропете, / Хіба ж на місяць дивитесь, як я?! (Ліна Костенко, «Сніг у Флоренції»).]

Фонетичний запис- [пудофе́т]

Мофрологічний запис

Відмінок Однина Множина Називний пудофе́т пудофе́ти Родовий пудофе́та пудофе́тів Давальний пудофе́тові (пудофе́ту)* пудофе́там Знахідний пудофе́та пудофе́тів Орудний пудофе́том пудофе́тами Місцевий пудофе́тові, пудофе́ті пудофе́тах Кличний пудофе́то пудофе́ти У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову пудофе́тові. Синоніми: млявий, кволий, непроворний.