Животіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:34, 29 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Животіти, -тію, -єш, гл. Жить, быть живымъ, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Ном. № 5300. Так моїй Марусі не животіти? аж скрикнув Наум. Кв. І. 95. Прощайся з ким хочет: вже тобі не животіти. Рудч. Ск. І. 99.
