Пуринати

Пурина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. пурну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Нырять, нырнуть. Пусти ж мене, мати, на річку купатись, буду плавать, пуринати, доленьки шукати. Мет. 276. Діточки ( = утята) пурнуть. Мет. 157. См. Пірнати.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Пуринати Нырять техн., несов. ныря́ть, сов. нырну́ть, порина́ти, пори́нути, пірна́ти, пірну́ти.

Пуринати Пуринати, -на́ю, -єш, сов. в. пурну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Нырять, нырнуть. Пусти ж мене, мати, на річку купатись, буду плавать, пуринати, доленьки шукати. Мет. 276. Діточки ( = утята) пурнуть. Мет. 157. Cм.пірнати.

Пуринати ПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до пурна́ти. Христя кинулась.. у воду, пурнула з головою у синю хвилю, виринає… (Мирний, III, 1954, 242); Щастя небогу навіки покинуло: В прірву, чи що, їй пурнуть? (Граб., І, 1959, 607); * Образно. Ми простяглися [в затишку].. І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (Рильський, І, 1960, 170).