Відзначатися
Відзначатися, -чаюся, -єшся, сов. в. відзначитися, -чуся, -чишся, гл. Отражаться, отразиться, обозначаться, обозначиться. Ні в чім так не відзначилась душа, як у пісні. Все, що перейшло через серце і розум (українського народу) одзначилось в нашій рідній мові. О. 1861. IV. 31.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ВІДЗНАЧАТИСЯ, аюся, аєшся, рідко ВІДЗНАЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЗНАЧИТИСЯ, ачуся, ачишся, док. 1. тільки недок. Відрізнятися чим-небудь від когось або чогось. Другий клас у двокласовій народній школі різко одзначається од дрібнішого школярства (Степан Васильченко, I, 1959, 150); Шатро [начальника] не відзначувалося від інших шатрів зверха нічим (Іван Франко, VI, 1951, 67); // Виділятися, бути помітним на тлі чогось, у чомусь. Вода в ній [річці] чиста та прозора; ..і тільки посередині чорніє — то або глибина відзначається, або зелене жабуриння вкрило чисте дно (Панас Мирний, IV, 1955, 316); З-під заліза чимраз виразніше відзначуються форми й закрої страшного чудовища [чудовиська] (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 176). 2. тільки недок., чим. Мати якісь характерні риси, особливості тощо; характеризуватися. Я й досі дуже високо поважаю його [вітчима], як звичайно поважаємо того чоловіка, що відзначується прикметами, яких у нас самих мало (Іван Франко, I, 1955, 12); Він відзначався фізичною силою, хоробрістю і кмітливістю (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 82). 3. Виділятися серед інших якимись діями, вчинками. Серед кораблів, що відзначились на маневрах, він назвав есмінець «Грозу» (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 21); В боях за Вітчизну відзначився він (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 23). 4. перен. Залишати слід на чомусь; відбиватися. На його чолі ясно одзначалась мука нерозгаданого питання (Степан Васильченко, I, 1959, 358). 5. тільки недок. Пас. до відзначати 1, 4. Тости пояснили йому, що відзначався багаторічний ювілей подружнього життя (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 28).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
.Слово в літературі
Уривок з казки "Вівчарівна"
У вівчаревім господарстві від першої жінки лишилися корова, півень та курка. Щоранку мачуха виганяла пасербицю в степ пасти корову та ще й давала їй великий жмут бавовни:
— Іди, ледащо, спрядеш мені на вечір оцю бавовну та за коровою дивись як слід, щоб добре напаслася.
Вибравшись у степ, бідолашна дівчина наглядала за коровою й пряла без перепочинку цілий день, забуваючи часом з’їсти суху шкуринку, розмочену в холодній воді.
Але й промордувавшись до вечора, дівчина жодного разу не спряла половини тої бавовни, що їй давалося на день. Мачуха за це тягала її за коси, била.
А вівчар, побоюючись лихої жінки, ніколи не ставав на захист доньки.
Одного дня вівчарівна, як завше, пасла в степу корову і пряла. Коли знявся шалений вітер і, підхопивши бавовну, поніс її хтозна- куди. Кинулося дівча бігти за прядивом, а вітер жене його далі й далі, до самого підгір’я. Добігла дівчина туди й побачила, що бавовну занесло до якоїсь розколини у скелі. Зазирнула вона туди й побачила стареньку бабусю, що сиділа в печері.
Див. також
- http://chtyvo.org.ua/authors/Uzbetskyi_narod/Uzbetski_narodni_kazky/
- http://rymy.com.ua/words/вівчарівна/
